Жив собі Г. К. Андерсон. У нього були уважні очі дорослої людини, а серце маленької беззахисної дитини. Він писав незвичайні казки, схожі на прекрасних птахів, які прилітають до дітей і залишаються назавжди жити в їх душах.
Ось і ми відкрили двері в таємничу казку «Снігова королева». І тут почалося чарівництво. Класний керівник 2-А класу 106-ї київської школи Тетяна Григорівна Слободянюк перетворилася в прекрасну фею з чарівною паличкою. Керівник театрального гуртка Лариса Володимирівна Гресь – в чаклунку. Діти в процесі репетицій поступово перевтілювалися в героїв казки. Після тривалого чаклунства на сцені з’явився чудовий Оле Лукоє. Злі тролі разом з танцем внесли тривогу в зал. Герда і Кай перейнялися темою відданості і вірності та зуміли донести ці почуття до глядача. Чарівні і ніжні квіти разом з лісовою феєю передали атмосферу казкового лісу. А Снігова королева зі своїми слугами-сніжинками заморозили весь зал. І герої королівського палацу, і розбійники разом з оленем зіграли чудово. Всі діти поступово в такт прекрасної музики проживали життя казкових персонажів. І ось фінал. Герда долаючи труднощі, оберігаючи живу червону троянду від злого вітру, знаходить Кая і перемагає зло.
Глядачі, з вологими від переживання очима, дякують маленьких артистів оплесками. Цей спектакль відбувся завдяки взаєморозумінню вчителів, дітей і звичайно батьків, які подбали одягнути акторів у прекрасні костюми.
Я думаю, що Г. К. Андерсон теж був з нами на виставі. Він посміхався уважними примруженими очима і своєю щирою зворушливою посмішкою.
